WIKI

ГРУПОВА ДИСКУСІЯ


Метод застосовують з метою навчання, розвитку, установлення взаємин у групі. Використовують групову дискусію з метою пошуку нових ідей, корекції міжособистісних відносин або особистісних проблем.
 
ІСТОРІЯ
 
Інтерес психологів до феномена дискусії бере початок з 30-х років. Спочатку Ж. Піаже в своїх роботах звернув увагу на дискусію. Він вказував, що дитина завдяки механізму дискусії відходить від егоцентричного мислення і вчиться приймати точку зору інших, старших або молодших дітей. Згодом, К. Левін зробив внесок у розробку проблеми дискусії. Його роботи зіграли важливу роль в розробці ідеї впливу групових обговорень щодо прийняття творчих та управлінських рішень у групі. Було відзначено, що групова дискусія підвищує мотивацію і его-залученість учасників у вирішення проблем, які обговорюють [1].
Історія досліджень групового прийняття рішень бере свій початок з досліджень впливу групової дискусії і рішення на установки і поведінки індивіда («заморожувальний» ефект) К. Левіна (1942), феномена зсуву до ризику Дж. Стоунер (1961) і груповий поляризації С. Московічі та М. Заваллоні (1969), феномена «групомислення» І. Джаніса (1971), схем спільних рішень Дж. Девіса (1973) та класифікації групових завдань Дж. Стейнерів (1972), впливу рольової структури групи на прийняття рішень М.Г. Ярошевського (1978) та стратегій групової дискусії Н. Пеннінгтона і Р. Хаста (1986)[5] .
 
ОСОБЛИВОСТІ
 
Суть методу - організація цільових перевірок в малій групі, спрямованої розмови з проблем, пошук рішення конкретних проблем, що стоять перед групою, або ж обмін суб'єктивним досвідом учасників зі значимих для них питань.
Застосування групових дискусій включає[6]:
·    збір індивідуальних думок, установок, точок зору, суджень, класифікацій з урахуванням певного клімату, який спарияє "вимиванню" таких даних і створюється дослідниками внаслідок застосування певних сценаріїв, дискусій і методик;
·    збір індивідуальних знань і обмін життєвим досвідом про існуючий стан речей, подій, процесів, респондентів, які, взаємно пробуджуть один одного висловлюванням власних думок, сприяють тим самим живому ходу дискусії.
Класифікувати форми групової дискусії, які використовують в тренінгу, можна за різними параметрами. Наприклад, можна говорити про структуровані дискусії, в яких задаються теми для обговорення, а іноді й чітко регламентується порядок проведення дискусії (форми, організовані за принципом "мозкової атаки"), і неструктуровані дискусії, в яких ведучий пасивний, теми обирають самі учасники, час дискусії формально не обмежується. Іноді форми дискусій виділяють, спираючись на характер обговорюваного матеріалу. Так, Н. В. Семилєтов пропонує розглядати:
·    тематичні дискусії, в яких обговорюються значимі для всіх учасників тренінгової групи проблеми;
·    біографічні, орієнтовані на минулий досвід;
·    інтеракційні, матеріалом яких служать структура і зміст взаємовідносин між учасниками групи [4].
 
ПЕРЕВАГИ
 
·         велика кількість варіантів думок учасників, і, внаслідок цього, тематична глибина інформації, подібний збір даних і грунтовно продуманий сценарій дискусії;
·         пізнання структур і процесів індивідуальних і колективних установок, пізнаваності формулювання громадської думки в результаті висловлювання різних думок і точок зору;
·         відносно велика спонтанність висловлювань думок, яка робить можливим відтворення в межах дослідницької ситуації (дослідницького експерименту) повсякденної реальності і яка стимулює учасників до взаємодії [3].
НЕДОЛІКИ
 
·         нерівноправна участь у дискусії через соціальний та мовний бар'єр;
·         вплив груподинамічних закономірностей: небезпека монополізації розмови лідером якої-небудь думки;
·         нестандартизована ситуація збору даних;
·         неможливість побудови репрезентативної вибірки учасників дискусії [3].
 
ОРГАНІЗАЦІЯ
 
Як правило, у групових дискусіях виділяють кілька етапів:
1.         Орієнтування. На цій фазі визначають тему і мету дискусії. Слід простежити, щоб тема дискусії була певним чином зрозуміла усім учасникам, в іншому випадку розмова може виявитися безглуздою.
2.         Збір інформації. На цій стадії учасники висловлюють свої думки, почуття, судження, ідеї щодо питання, яке розглядають. Якщо дискусія присвячена пошуку вирішення конкретної проблеми - доцільно запропонувати учасникам висловлювати всі можливі рішення, які приходять їм на думку без їх критичної оцінки (тобто застосувати метод «мозкового штурму»).
3.         Упорядкування, обґрунтування і спільна оцінка отриманої в результаті обговорення інформації. На цій же стадії відбувається критична оцінка запропонованих раніше варіантів вирішення поставлених проблем.
4.         Завершення дискусії: підведення підсумків, зіставлення мети дискусії з отриманими результатами. Якщо обговорювалася конкретна проблема, на цій стадії звучить її рішення.
 
РЕЗУЛЬТАТ
 
У результаті групової дискусії можна отримати: загальне рішення тієї чи іншої проблеми, ситуації; чітке самовизначення кожного учасника з обговорюваного питання, збір інформації (знань, суджень, нових ідей, пропозицій учасників) з проблеми [2].
 
ВИСНОВКИ
 
Групова дискусія створює умови для формування та закріплення знань, умінь і навичок у студентів для розвитку умінь самостійно мислити, орієнтуватися в новій ситуації, знаходити власні підходи до вирішення проблеми.
У результаті використання активних методів у навчальному процесі підвищується емоційний відгук студентів на процес пізнання, мотивацію навчальної діяльності, інтерес на оволодіння новими знаннями, вміннями та практичним їх застосуванням; розвиваються творчі здібності учнів, усне мовлення, вміння формулювати і висловлювати свою точку зору, активізується мислення.
Групова дискусія в психологічному тренінгу це спільне обговорення якого-небудь спірного питання, що дозволяє прояснити (можливо, змінити) думки, позиції та установки учасників групи в процесі безпосереднього спілкування. У тренінгу групова дискусія може бути використана як з метою надання можливості учасникам побачити проблему з різних сторін, так і в якості способу групової рефлексії через аналіз індивідуальних переживань [161].
 
ЛІТЕРАТУРА
 
1.         Марасанов Г.И. Социально-психологический тренинг. – М.: Когито-Центр, 2007. – 93 с.
2.         Карпов А.В. Структурно  функциональная организация процессов принятия групповых решений // Вопросы психологии.  2004. №1. с.126
3.         Плаус С. Психология оценки и принятия решений. – М., 1998. 368 с