WIKI

МЕТОД АНАЛОГІЙ


Цей креативний метод призначений для активації нашого творчого мислення, подолання звичних шаблонів. Метод заснований на властивості мозку встановлювати асоціативні зв'язки між словами, поняттями, почуттями, емоціями, думками, враженнями і т.п.
 
ІСТОРІЯ
 
Метод аналогій (метод емпатії, метод Гордона) розроблений У. Гордоном (США) в середині двадцятого століття.
Термін "емпатія" був введений в психологію Е. Тітченером для позначення внутрішньої активності, результатом якої стає інтуїтивне розуміння ситуації іншої людини [64].
Термін «емпатія» прийшов у наукову психологію на початку ХХ століття. Словом емпатія (від грецького empatheia - співпереживання) Е. Тітченер перевів німецьке слово Einfuhlung, яким Т.Ліппс описував процес естетичного сприйняття: суб'єкт «вчувствуется» в об'єкт природи чи мистецтва, проектує себе в нього, внутрішньо імітує і таким чином розуміє.
Автором (У. Гордоном) цей метод замислювався як різновид мозкового штурму, тобто колективного рішення креативних завдань, але багато хто з успіхом використовує його для індивідуальної роботи.
ОСОБЛИВОСТІ
 
Аналогії не дають відповіді на питання про правильність припущення, але наводять на думку про те чи інше становище.
Аналогії в певній мірі роблять незнайоме знайомим, дозволяючи завдяки побаченій подібності вирішити проблему відомим способом, і знайоме незнайомим, даючи можливість поглянути на проблему з несподіваного боку, що може наштовхнути на нове оригінальне рішення.
На основі виявлених аналогій з технічними об'єктами в іншій області, з біологічними об'єктами, з об'єктами і явищами неживої природи за допомогою групи евристичних прийомів здійснюється пошук нових ідей і рішень. Це призводить до того, що окреме слово, спостереження можуть викликати у свідомості відтворення раніше пережитих думок, сприйняття і "включити" багату інформацію минулого досвіду для вирішення поставленого завдання [61].
 
ПЕРЕВАГИ
 
·         невичерпні можливості для розвитку фантазії;
·         отримання оригінальних рішень.
 
НЕДОЛІКИ
 
·         виникає багато відволікань;
·         не сприймається всерйоз персоналом;
·         вимагає великих витрат часу. [62]
ОРГАНІЗАЦІЯ
 
При роботі з цим креативним методом застосовуються такі види аналогій: пряма, символічна, фантастична, особиста.
При роботі з прямою аналогією потрібно знайти схожі (аналогічні) рішення в інших сферах життя і діяльності людини: природа, побут, бізнес, промисловість, наука і т. д. Наприклад, в рекламі автоматичного зварювального обладнання, основною відмінністю якого була швидкість роботи, використовувалася аналогія зі швейною машинкою.
При символічній аналогії необхідно всю нашу креативну задачу звести до короткого вислову або символу, що відзеркалює суть нашої проблеми. Це можуть бути образи, знаки, метафори. Головне - дуже чітко і лаконічно висловити суть розроблюваного завдання. Найпростіші приклади: морозиво - солодкий лід, або назва цього блогу - «креативний мозок».
При застосуванні фантастичної аналогії для вирішення креативного завдання слід помістити її в нереальне середовище, використовуючи фантастичних героїв або антигероїв, техніку. На базі цього прийому розроблений креативний метод «Казка».
Особиста аналогія (емпатія) припускає, що ми уявляємо себе об'єктом (його частиною) або елементом (елементами) того креативного завдання над яким працюємо. Суть цього прийому в тому, що потрібно відчути, як об'єкт впливає на своє оточення, а навколишнє середовище на нього. Коли застосовується метод емпатії, то об'єкту приписують почуття, емоції самої людини: людина ідентифікує цілі, функції, можливості, плюси і мінуси, наприклад машини, зі своїми власними. Людина наче зливається з об'єктом, йому приписують поведінку, яка можлива у фантастичному варіанті. Найчастіше емпатія означає ототожнення особистості однієї людини з особистістю іншого, коли намагаються подумки поставити себе в становище іншого. Не випадково емпатія у вирішенні творчого завдання розуміється як ототожнення людини з технічним об'єктом, процесом, деякою системою.
Таким чином, в основі методу емпатії (особистої аналогії) лежить принцип заміщення досліджуваного об'єкта, процесу іншим. Метод емпатії - це один з евристичних методів рішення творчих завдань, в основі якого лежить процес емпатії, тобто ототожнення себе з об'єктом і предметом творчої діяльності, осмислення функцій досліджуваного предмета на основі "вживання" в образі винаходу, якому приписуються особисті почуття , емоції, здатності бачити, чути, міркувати і т. д [63].
 
РЕЗУЛЬТАТ
 
Аналогія як форма мислення - це індуктивний умовивід, коли на основі подібності двох об'єктів по якимось одним ознаками робиться висновок про їх схожість за іншими ознаками. Аналогія не дає достовірного знання, але вона відіграє важливу роль при висуванні гіпотез, як засіб з'ясування проблеми та напрями її вирішення.
 
ВИСНОВОК
 
Метод аналогій застосовують до різних видів творчої діяльності (в раціоналізаторської, винахідницької, в управлінській діяльності, в процесі художньої творчості).
Метод Гордона, на відміну від більшості інших методів пробудження творчої ініціативи, передбачає, що учасники робочої групи заздалегідь не знають, яка саме проблема буде обговорюватися, тому вони не скуті усталеними уявленнями і звичними шаблонами. Засідання відкриває ведучий, який у загальному викладає концепцію, пов'язану з проблемою, яка його цікавить. Учасники групи висловлюють свої ідеї з приводу почутого. Потім під керівництвом провідного уточнюється вихідна концепція і деякі інші питання, що мають до неї відношення. Після цього розкривається та сама проблема, заради якої, власне, і затівалося все обговорення. В результаті учасники починають висловлювати вже абсолютно конкретні пропозиції і викладати свої думки про те, як реалізувати задумане [166].
 
ЛІТЕРАТУРА
 
1.         Кудрявцев А.В. Методы интуитивного поиска технических решений (методы анализа проблем и поиска решений в технике).  М.: Речной транспорт, 1991.  112 с.
2.         Карданская Н.Л. Управленческие решения: ученик для студентов вузов, обучающихся по экономическим спеціальностям и направлениям /Н.Л.Карданская. – 3-е изд., перераб. И доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2012. – 439 с.
3.         Смирнов Э. А. Разработка управленческих решений: Учебник для вузов. М: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 271 с.
4.         Томпсон А. А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Пер. с англ. / Под ред. Л. Г. Зайцева, М.И.Соколовой. М.: ЮНИТИ, 1998. – 576 с.
5.         Трояновский В.М. Математическое моделирование в менеджменте: Учеб. пособие. М.: РДЛ, 1999. – 240 с.