Метод «кожен навчає кожного» може
використовуватися при вивченні нового матеріалу або при узагальненні основних
понять та ідей. ІСТОРІЯ Різновидом групового
навчання у межах класно-урочної системи стала белл-ланкастерська система. Ця
система дістала назву за прізвищами своїх засновників — пастора-педагога А.
Белла і вчителя Дж. Ланкастера. Розвиваючи ідеї Я.А. Коменського, автори цієї
системи запропонували систему взаємного навчання. Заняття проводились у залах
для 300 і більше учнів, поділених на групи по 10—15 осіб, закріплених за
моніторами (старшими учнями). Монітори щодня одержували завдання від учителя і
працювали з молодшими. Підручників не було, їх заміняли великі таблиці,
розвішані на стінах залу. Учитель спостерігав за роботою груп. Учні у таких
школах швидше, ніж у звичайних, оволодівали уміннями і навичками. Але їхніх
знань було недостатньо для подальшого навчання. З часом белл-ланкастерська
система відмерла, але окремі її рецидиви мали місце в 60-х роках нашого
століття. Так і з’явився
метод, в якому учні або студенти могли б обмінятися своїми знаннями [94]. ОСОБЛИВОСТІ Суть даного методу полягає в
тому, що учасники вчать один одного в парах зі змінним складом. Навчання
один одного - це один з найефективніших способів засвоїти інформацію і
застосувати на практиці важливі навички та вміння пояснювати важкий матеріал,
задавати питання, слухати, спілкуватися тощо. Учасники також зможуть за
допомогою своїх співучасників оглянути загальну картину понять і фактів, які
необхідно вивчити під час занять, уроку, які в свою чергу, викличуть питання і
підвищать інтерес. ПЕРЕВАГИ ·Підвищується
інтерес учасників до навчання, їх активність в пізнанні і творчості, робота
групами, переживання успіху досягнень, ініціативність, можливість
індивідуального підходу до учасників, використання інноваційних та
інформаційних технологій, розвиток культури спілкування, взаємовідповідальності
і т.д [95]. НЕДОЛІКИ ·затрати
більшого часу на підготовку і проведення таких занять; ·не
всі учасники в рівній мірі активні; ·організаційні
труднощі (дисципліна, правила поведінки); ·ускладнюється
система оцінювання, аналізу результатів навчання; ·забезпечення
науково-методичної і матеріально-технічної бази навчання; [95]. ОРГАНІЗАЦІЯ Попередньо: Приготуйте картки за
кількістю учасників (можна приготувати картки із запасом). На картках ви можете
написати визначення понять, опис концепцій, факти, тобто ту інформацію, яка є
предметом вивчення. Інформації повинно бути небагато - до 3-4 пропозицій. Не
страшно, якщо деякі картки будуть повторюватися. При проведенні: 1. Роздайте по одній картці
кожному учаснику. 2. Попросіть їх уважно
прочитати текст. Обійдіть аудиторію і подивіться, чи розуміють учасники зміст
тексту. Запитайте, чи їм зрозуміло. 3. Поясніть правила роботи: Принцип цього методу - кожен
поперемінно є учнем і вчителем. Кожен учасник повинен пояснити іншому ту
інформацію, яка міститься в його картці, а також переконатися, що співрозмовник
зрозумів і запам'ятав новий матеріал (запитати, що незрозуміло, і попросити
його переказати суть нової інформації). Кожен учасник вільно
пересувається по аудиторії. Зустрівши іншого учасника,
він запитує, чи відомо співрозмовнику те визначення, поняття, яке записано в
картці першого учасника; якщо відомо, то перший учасник просить другого
пояснити це визначення (поняття) і порівнює з поясненням у своїй картці. Якщо
відповіді немає або відповідь вимагає уточнень, перший учасник сам повідомляє
визначення з картки і просить другого своїми словами повторити нову інформацію. Потім учасники міняються
ролями. Тепер перший учасник виступає в якості учня, а другий - запитує або
пояснює йому новий матеріал зі своєї картки. Бесіда кожної пари триває
2-3 хвилини. Потім учасники розходяться і
зустрічаються з іншими учнями, утворюючи нові пари. Завдання учасника - навчити
якомога більше людей і самому засвоїти якомога більше інформації. 4. Оголосіть початок вправи.
Слідкуйте, щоб ніхто не залишався без пари. Якщо кількість учнів непарна, самі
теж беріть участь в грі. Як завжди, не забувайте стежити за часом. 5. Підведіть підсумки.
З'ясуйте, хто зміг навчити більшу кількість учасників і дізнатися більше
інформації сам. Можна запропонувати кому-небудь узагальнити всю інформацію або
її частину у формі зв'язкової розповіді. Доцільно записати відповіді на дошці у
формі плану засвоєння нового матеріалу (опорного конспекту) з подальшим
перенесенням в зошит. На закінчення запитайте, наскільки успішно вдалося
навчати і навчатися учасникам. Що вони дізналися нового? Які проблеми виникли
при навчанні? Що запам'яталося найбільше - те, чого навчав сам, або те, чого
вчили інші? Чому? Чому навчання інших вважається найефективнішим способом
власного навчання? [93] РЕЗУЛЬТАТ Розвиток комунікативних
умінь і навичок, які допомагають встановленню емоційних контактів між учасниками,
забезпечують виховне завдання, оскільки привчає працювати в команді,
прислухатися до думки своїх товаришів. ВИСНОВОК Даний метод ініціює інтерес,
спонукає ставити додаткові питання, дає можливість учасникам брати активну
участь у процесі навчання і обмінюватися своїми знаннями. ЛІТЕРАТУРА 1.Фокин Ю. Г. Преподавание и
воспитание в высшей школе: Методология, цели и содержание, творчество: Учеб.
пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Издательский центр
"Академия", 2002. - 224 с. 2.Д. Джонсон, Р. Джонсон, Э.
Джонсон-Холубек. Методы обучения. Обучение в сотрудничестве / Пер. с англ. 3. С.
Замчук. СПб.: Экономическая школа, 2001 г. 256 с.