WIKI

КОЖЕН ВЧИТЬ КОЖНОГО


Метод «кожен навчає кожного» може використовуватися при вивченні нового матеріалу або при узагальненні основних понять та ідей.
 
ІСТОРІЯ
 
Різновидом групового навчання у межах класно-урочної системи стала белл-ланкастерська система. Ця система дістала назву за прізвищами своїх засновників — пастора-педагога А. Белла і вчителя Дж. Ланкастера. Розвиваючи ідеї Я.А. Коменського, автори цієї системи запропонували систему взаємного навчання. Заняття проводились у залах для 300 і більше учнів, поділених на групи по 10—15 осіб, закріплених за моніторами (старшими учнями). Монітори щодня одержували завдання від учителя і працювали з молодшими. Підручників не було, їх заміняли великі таблиці, розвішані на стінах залу. Учитель спостерігав за роботою груп. Учні у таких школах швидше, ніж у звичайних, оволодівали уміннями і навичками. Але їхніх знань було недостатньо для подальшого навчання. З часом белл-ланкастерська система відмерла, але окремі її рецидиви мали місце в 60-х роках нашого століття. Так і зявився метод, в якому учні або студенти могли б обмінятися своїми знаннями [94].
 
ОСОБЛИВОСТІ
 
Суть даного методу полягає в тому, що учасники вчать один одного в парах зі змінним складом. Навчання один одного - це один з найефективніших способів засвоїти інформацію і застосувати на практиці важливі навички та вміння пояснювати важкий матеріал, задавати питання, слухати, спілкуватися тощо. Учасники також зможуть за допомогою своїх співучасників оглянути загальну картину понять і фактів, які необхідно вивчити під час занять, уроку, які в свою чергу, викличуть питання і підвищать інтерес.
 
ПЕРЕВАГИ
 
·         Підвищується інтерес учасників до навчання, їх активність в пізнанні і творчості, робота групами, переживання успіху досягнень, ініціативність, можливість індивідуального підходу до учасників, використання інноваційних та інформаційних технологій, розвиток культури спілкування, взаємовідповідальності і т.д [95].
 
НЕДОЛІКИ
 
·         затрати більшого часу на підготовку і проведення таких занять;
·         не всі учасники в рівній мірі активні;
·         організаційні труднощі (дисципліна, правила поведінки);
·         ускладнюється система оцінювання, аналізу результатів навчання;
·         забезпечення науково-методичної і матеріально-технічної бази навчання; [95].
 
ОРГАНІЗАЦІЯ
 
Попередньо:
Приготуйте картки за кількістю учасників (можна приготувати картки із запасом). На картках ви можете написати визначення понять, опис концепцій, факти, тобто ту інформацію, яка є предметом вивчення. Інформації повинно бути небагато - до 3-4 пропозицій. Не страшно, якщо деякі картки будуть повторюватися.
При проведенні:
1. Роздайте по одній картці кожному учаснику.
2. Попросіть їх уважно прочитати текст. Обійдіть аудиторію і подивіться, чи розуміють учасники зміст тексту. Запитайте, чи їм зрозуміло.
3. Поясніть правила роботи:
Принцип цього методу - кожен поперемінно є учнем і вчителем. Кожен учасник повинен пояснити іншому ту інформацію, яка міститься в його картці, а також переконатися, що співрозмовник зрозумів і запам'ятав новий матеріал (запитати, що незрозуміло, і попросити його переказати суть нової інформації).
Кожен учасник вільно пересувається по аудиторії.
Зустрівши іншого учасника, він запитує, чи відомо співрозмовнику те визначення, поняття, яке записано в картці першого учасника; якщо відомо, то перший учасник просить другого пояснити це визначення (поняття) і порівнює з поясненням у своїй картці. Якщо відповіді немає або відповідь вимагає уточнень, перший учасник сам повідомляє визначення з картки і просить другого своїми словами повторити нову інформацію.
Потім учасники міняються ролями. Тепер перший учасник виступає в якості учня, а другий - запитує або пояснює йому новий матеріал зі своєї картки.
Бесіда кожної пари триває 2-3 хвилини.
Потім учасники розходяться і зустрічаються з іншими учнями, утворюючи нові пари.
Завдання учасника - навчити якомога більше людей і самому засвоїти якомога більше інформації.
4. Оголосіть початок вправи. Слідкуйте, щоб ніхто не залишався без пари. Якщо кількість учнів непарна, самі теж беріть участь в грі. Як завжди, не забувайте стежити за часом.
5. Підведіть підсумки. З'ясуйте, хто зміг навчити більшу кількість учасників і дізнатися більше інформації сам. Можна запропонувати кому-небудь узагальнити всю інформацію або її частину у формі зв'язкової розповіді. Доцільно записати відповіді на дошці у формі плану засвоєння нового матеріалу (опорного конспекту) з подальшим перенесенням в зошит. На закінчення запитайте, наскільки успішно вдалося навчати і навчатися учасникам. Що вони дізналися нового? Які проблеми виникли при навчанні? Що запам'яталося найбільше - те, чого навчав сам, або те, чого вчили інші? Чому? Чому навчання інших вважається найефективнішим способом власного навчання? [93]
 
РЕЗУЛЬТАТ
 
Розвиток комунікативних умінь і навичок, які допомагають встановленню емоційних контактів між учасниками, забезпечують виховне завдання, оскільки привчає працювати в команді, прислухатися до думки своїх товаришів.
 
ВИСНОВОК
 
Даний метод ініціює інтерес, спонукає ставити додаткові питання, дає можливість учасникам брати активну участь у процесі навчання і обмінюватися своїми знаннями.
 
ЛІТЕРАТУРА
 
1.         Фокин Ю. Г. Преподавание и воспитание в высшей школе: Методология, цели и содержание, творчество: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Издательский центр "Академия", 2002. - 224 с.
2.         Д. Джонсон, Р. Джонсон, Э. Джонсон-Холубек. Методы обучения. Обучение в сотрудничестве / Пер. с англ. 3. С. Замчук. СПб.: Экономическая школа, 2001 г. 256 с.