WIKI

МЕТОД ФАСИЛІТАЦІЙ


Фасилітація (від англ. facilitate –зробити дію або процес більш простим) - це цілеспрямований процес вироблення командою ідей і рішень з певної теми. Група працівників (склад учасників визначається заздалегідь) компанії виробляє рішення означеної проблеми, актуального завдання.
 
ІСТОРІЯ
 
 У роботах Г. Тріплета, Ф. Олпорта, В. Меді, що з'явилися наприкінці XIX початку XX століття був описаний феномен, який згодом отримав назву «соціальної фасилітації». 16 липня 1965 року в популярному американському журналі Science («Наука») з'явилася стаття Роберта Зайонца «Соціальна фасилітація», що поклала початок цілому напрямку соціально-психологічних досліджень.
 
ЗАСТОСУВАННЯ
 
Метод фасилітації застосовують, коли піднімають гострі теми, які вимагають конкретних рішень; ситуацію важливо розглянути комплексно, з різних сторін; потрібно організувати ефективну дискусію, де кожен учасник може висловитися, поділитися ідеями та досвідом.
 
ОСОБЛИВОСТІ
 
Полегшення взаємодії всередині групи, процес надання допомоги групі у виконанні завдання, вирішенні проблеми або досягнення угоди до взаємного задоволення учасників [122].
Структурований процес виникає, коли ведучий розробляє захід спільно із замовником, перед тим як він почнеться. Всі інтервенції плануються заздалегідь. У самоорганізації процесу учасники самостійно визначають зміст своєї роботи, зазвичай відповідно до якихось загальних фокусуючих питань. У подібному процесі заздалегідь не відомо, як саме буде розгортатися взаємодія і яким буде його результат. Існує лише загальна схема, як запустити процес і в які часові рамки потрібно вкластися, але далі процес розгортається спонтанно.
Спонтанний розподіл ролей - запланований розподіл ролей. На наш погляд, ще одним виміром організації процесу виступає розподіл ролей. Так, наприклад, можна говорити про спонтанний або про заздалегідь спланований розподіл ролей учасників фасилітації.
Методи фасилітації, які стимулюють хорошу роботу групи:
·            Рольові ігри та симуляції
·            Практика презентацій
·            Використання фотографій і картинок
·            Використання аудіо- і відеозаписів.
·            Структурування та відбір ідей
·            Мозковий штурм
·         Взаємодія з іншими
·         Можливість дізнатися щось нове [120].
 
ПЕРЕВАГИ
 
·         генерування великої кількості ідей і рішень;
·         збір великої кількості думок із заданої теми за короткий період часу;
·         гарантована якість прийнятих рішень і реальність плану дій [121]
 
НЕДОЛІКИ
 
·         спільне планування, оцінка і зворотний зв'язок забирають багато часу.
·         фасилітатори можуть «грати один проти одного».
·         один фасилітатор може краще справлятися з групою, ніж інший.
·         у фасилітаторів може виникнути відчуття невпевненості.
·         один з фасилітаторів може домінувати.
·         може розвиватися суперництво між фасилітаторами.
·         нечіткі визначення й розподіл обов'язків можуть викликати проблеми в роботі фасилітаторів.
 
ОРГАНІЗАЦІЯ
 
Для створення ефективного процесу вироблення рішень нам необхідний фасилітатор, який буде управляти всім процесом. У зону його впливу входять наступні аспекти:
·         облік етапів наради;
·         фокусування групи на тему та цілі;
·         збір інформації і думок;
·         фіксація результатів групового обговорення і візуалізація для розуміння;
·         досягнення консенсусу і прийняття рішень;
·         управління груповою динамікою (створення робочої атмосфери, залучення кожного учасника, управління неконструктивною поведінкою, підтримання енергії в групі).[121]
Робоча частина, де розгортаються основні техніки фасилітації, відбувається обговорення і формування рішення.
Фокусування групи
Завдання фасилітатора - встановити на початку курс, маршрут, по якому піде група і уникати відходів від нього. По ходу всього обговорення нагадувати про мету і позначати як дана активність і техніка наближає нас до досягнення результату; проводити проміжні підсумки; чітко давати інструкції яким способом зараз група буде обговорювати, працювати і контролювати час та виконання завдань. При відхиленні групи від заданої теми важливо повертати її назад до мети, а виникаючі побічні питання перенаправляти і фіксувати для окремого обговорення
Фіксація результатів обговорень, роботи
Фіксуйте обговорення і формуйте думки та висловлювання, надбанні всіма групами, це допоможе загальному розумінню і просуванню групи з обговорюваних питань. Існують різні способи фіксації - фасилітатор або один з учасників пише на картках або фліпчарті, учасники самі фіксують свої думки на картках і потім їх вивішують на модераційних дошках. Тут існує правило - важливо писати ближче до висловлення – те, що сказала людина, а якщо уточнюєте, то попросіть людину саму це зробити. Використовуйте візуалізацію (картинки, образи), один із сучасних розвиваючих методів - візуальні графічні шаблони, які підготовляються заздалегідь, а по ходу наради в них вносяться результати обговорень.
Візуалізація дискусії та її результатів сприяють кращому загальному розумінню, фокусуванню уваги учасників, можливості в будь-який момент звернутися до написаного, а також створення візуальних картинок є якорями і дозволяють краще запам'ятовувати.
Збір інформації і думок
На етапі збору інформації та думок ми виявляємо індивідуальні думки з обговорюваної теми, збираємо всі аспекти, які значимі для учасників з питання. І на цьому етапі дуже важливо залучити кожного учасника в дію та обговорення для отримання від кожного внеску. Адже по дослідженням, проведеним в Гамбурзькому університеті, виявилося, що чим вище якість індивідуального внеску, щодо розглянутої теми на початку групової взаємодії, і чим більш різнобічний і незалежний індивідуальний внесок, тим вищою буде групова продуктивність. Таким чином, високоякісний індивідуальний внесок впливає на кінцеве рішення групи.
Існує багато різних технік для збору інформації: використання різного типу питань, мозковий штурм (різні техніки брейнсторминга), збір індивідуальних думок за допомогою модераційних карток і їх групування, щоб розбити на категорії, ранжування - для виявлення важливості. Для менеджерів і фасилітаторів, провідних нарад та групових обговорень важливо знати різні методи і техніки фасилітації, і коли і як їх використовувати.
Створення консенсусу
Завдання фасилітатора створити процес, який буде фокусуватися на досягненні консенсусу. Консенсус, це не тоді, коли всі погоджуються, але, коли учасники згодні погодитися («я можу з цим жити і підтримую це»).
Багато людей приходять на обговорення з різними поглядами на обговорюване питання. Необхідно створити такий процес і умови, щоб люди один одного почули, усвідомили, що стоїть за різними думками і позиціями, зрозуміли аргументи один одного, проаналізували альтернативи і інші можливі рішення. Фасилітатор контролює процес досягнення консенсусу, і якщо в ході обговорення виникає суперечка, обговорення стає емоційним, занадто багато часу втрачається, то потрібно використовувати техніки втручання і допомагати групі.
Щоб допомогти групі досягти консенсусу фасилітатор буде:
·         Виявляти моменти згоди
·         Переформулювати висловлювання, щоб підкреслити спільність ідей
·         Дослідити цілі окремих учасників
·         Підштовхувати людей виходити від ідей інших
·         Перевіряти істинність консенсусу, чи не є він конформізмом (дійсно і всі згодні)
·         Перевіряти чи відповідає консенсус завданню
·         Управляти динамікою групи
Оскільки ми і маємо справу з групою індивідів, то ми стикаємося і працюємо з двома реальностями: індивіди (зі своїми особистісними особливостями, мотивацією, інтересами) і внутрішньогрупові процеси і ефекти (позиціонування, лідерство, комунікація, групування, конформізм, конфлікти та ін.) .
Фасилітатор буде працювати з неконструктивною поведінкою окремих учасників і групи. Неконструктивна поведінка - це будь-яка дія учасника свідомого чи несвідомого прояву невдоволення використовуваним процесом, змістом наради або зовнішнім фактором, що не відносяться до сесії. І тут дії фасилітатора: усвідомлене запобігання, раннє виявлення, чіткий дозвіл! Адже завдання фасилітатора - створити конструктивний процес обговорення, а будь-яка неконструктивна поведінка руйнує його, відволікає групу і не дає можливості рухатися до вирішення питань. В арсеналі фасилітатора повинні матися техніки втручання і повернення групи та окремих учасників до роботи, причому верх майстерності - коли з неконструктивного учасника ви робите залученого і активного.
Ще один аспект управління груповою динамікою - підтримка високої енергії на нараді. Висока енергія заряджає тему і втягує учасників в активну роботу. Тому ви, як фасилітатор, задавайте темп і ритм дискусії, робіть перерви в роботі, а також враховуйте природні провали енергії за часом (середина ранку, після обіду, середина вечора). У періоди спаду енергії в групі проводьте інтерактивні дії - командні вправи, роботу в малих групах, в парах, високо динамічні методи фасилітації з переміщеннями. Уникайте монологів, презентацій, творчих вправ.[121]
 
РЕЗУЛЬТАТ
 
Рішення і пропозиції, зафіксовані на папері, які сприятимуть організаційним змінам.
Процес фасилітації призводить до підвищення ефективності групової роботи, залученню та зацікавленості учасників, розкриттю їх потенціалу.
 
ВИСНОВКИ
 
Фасилітація - це форма вирішення проблем, яка дає можливість максимально включити учасників у рішення актуального завдання. Однак вона поки що рідко використовується в компаніях. Існує дві причини цього: по-перше, фасилітація - новий вид роботи з групою, інноваційний підхід; по-друге, в країні склалася традиція вироблення і прийняття управлінських рішень, що тяжіє за своєю суттю до авторитарного стилю управління. Фасилітація не підходить до всіх типів корпоративної культури.
 
ЛІТЕРАТУРА
 
1.         Флемминг Ф. Преобразующие диалоги: учебник по практическим техникам для содействия личностным изменениям . пер. с англ. Д. А. Ивахненко. — Новейшая психология : Ника-Центр, 1997. — 400 с.
2.         Лушин П. В. Личностные изменения как процесс: теория и практика. — Одесса : Аспект, 2005. — 334 с.
3.         Buzan Т., «Mind Maps for Business: Revolutionise Your Business Thinking and Practice», Prentice Hall, 2010
4.         Mann T. «Facilitation – a Manual of Models, Tools and Techniques for effective group working», Resource Productions, 2007
5.         Schwarz R. «The Skilled Facilitator: A Comprehensive Resource for Consultants, Facilitators, Managers, Trainers, and Coaches», Jossey-Bass, 2002 
6.         Townsend J., Donovan P. «The facilitator’s pocketbook», Management Pocketbooks Ltd, 2009
7.         Wilkinson M. «The Secrets of Facilitation: The S.M.A.R.T. Guide to Getting Results With Groups», Jossey-Bass, 2004