WIKI

ДІЛОВА ГРА


Ділова гра - метод імітації прийняття рішень, який здійснюють за заданими правилами групою людей або людиною в діалоговому режимі, при наявності конфліктних ситуацій або інформаційної невизначеності.
 
ІСТОРІЯ
 
Те, що нині названо «іграми», ще за кілька століть до початку нашої ери було розроблено та впроваджено в повсякденне життя в системі цінностей стратагемного мислення людей і імпліцировано в пласти культури багатьох цивілізацій. Це вид діяльності, спрямований на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, в якому складається й удосконалюється самоврядування поведінкою.
Ділова гра зародилася як інструмент пошуку управлінських рішень в умовах невизначеності і багатофакторності. Перша ділова гра була розроблена і проведена в СРСР в 1932 році.
У всіх випадках присутня «двуплановість ділової гри» і вирішуються не тільки ігрові або професійні завдання, але одночасно відбувається навчання і виховання учасників.[136]
 
ОСОБЛИВОСТІ
 
Це імітація робочого процесу, моделювання, спрощене відтворення реальної виробничої ситуації. Перед учасниками гри ставляться завдання, аналогічні тим, які вони вирішують в щоденній професійній діяльності. Застосування ділових ігор дозволяє відпрацювати професійні навички учасників. Крім того, це дає можливість оцінити:
·         рівень володіння цими навичками;
·         особливості розумових процесів;
·         рівень комунікативних навичок;
·         особистісні якості учасників [137].
Ділова гра цікава ще й тим, що в ній можуть брати участь співробітники самих різних рівнів ієрархії, що часто буває важко в умовах тренінгу. Завдяки цьому, керівництво має можливість побачити своїх співробітників «у справі». Кількість учасників у діловій грі, на відміну від тренінгу, не обмежена. Характерні ознаки ділової гри:
1. Моделювання процесу праці керівних працівників і спеціалістів підприємств і організацій щодо вироблення управлінських рішень.
2. Реалізація процесу «ланцюжка рішень». Рішення, прийняте учасниками гри на першому етапі, впливає на модель і змінює її початковий стан. Зміна стану надходить в ігровий комплекс, і на основі отриманої інформації учасники гри виробляють рішення на другому етапі гри і т. д.
3. Розподіл ролей між учасниками гри.
4. Різниця рольових цілей при виробленні рішень, які сприяють виникненню конфлікту інтересів.
5. Наявність керованої емоційної напруги.
6. Взаємодія учасників, виконуючих ті чи інші ролі.
7. Наявність загальної ігрової мети у всього ігрового колективу.
8. Колективне вироблення рішень учасниками гри.
9. Багатоальтернативність рішень.
10. Наявність системи індивідуального або групового оцінювання діяльності учасників гри [138].
Центральним елементом є імітаційна модель об'єкта, оскільки тільки вона дозволяє реалізувати ланцюжок рішень. У поєднанні з середовищем (зовнішнім оточенням імітаційної моделі), імітаційна модель формує проблемний зміст гри.
Систему впливу учасників на імітаційну модель в процесі їх взаємодії можна розглядати як модель управління.
·         принципи організації ділової гри
·         принцип імітаційного моделювання конкретних умов і динаміки виробництва.
·         принцип ігрового моделювання змісту і форм професійної діяльності. Несе в собі навчальні функції;
·         принцип спільної діяльності. У діловій грі цей принцип вимагає реалізації за допомогою залучення в пізнавальну діяльність кількох учасників. Моделюються найбільш характерні види професійної взаємодії «посадових» осіб;
·         принцип діалогічного спілкування. Всебічне колективне обговорення дозволяє домогтися комплексного подання ними професійно значущих процесів їх діяльності.
·         принцип двуплановості. Розробник ставить перед учнями двоякого роду цілі, що відображають реальний і ігровий контексти у навчальній діяльності.
·         принцип проблемності змісту імітаційної моделі та процесу її розгортання в ігровій діяльності.
 
ПЕРЕВАГИ
 
·         розглянути певну проблему в умовах значного скорочення часу (стиснення процесу);
·         освоєння учасниками навичок виявлення, аналізу та вирішення конкретних проблем;
·         робота групового методу при підготовці та прийнятті рішень;
·         орієнтація в нестандартних ситуаціях;
·         концентрування уваги слухачів на головних аспектах проблеми і встановленні причинно-наслідкових зв'язків;
·         розвиток взаєморозуміння між учасниками гри;
·         перевага ділової гри в тому, що вона не підміняє традиційні методи навчання, а раціонально їх доповнює, дозволяючи більш ефективно вирішувати поставлені завдання.
 
НЕДОЛІКИ
 
·         відносна складність підготовки;
·         відсутність формалізованих критеріїв, що дозволяють зробити більш об'єктивну оцінку і порівняти очікуваний результат з реальною дійсністю;
·         відсутність чіткого алгоритму проведення гри.
 
ОРГАНІЗАЦІЯ
 
Умови проведення ділової гри, які повинні дотримуватися:
·         уважність;
·         включеність у гру;
·         причетність, повагу точки зору інших;
·         масштабність (без урахування жорстких рамок існуючих законів);
·         самовираження.

Етап гри

Діяльність учасників гри

Діяльність педагога

1 етап - формулюється мета гри і дається необхідна інформація

Чітко уявити собі проблему або структуру завдань, співвіднести проблему з поставленою метою

Організувати роботу в малих групах (командах). Краще запропонувати учасникам гри самостійно вибрати проблему і групу.

 

2 етап - самостійна робота слухачів у командах

Вникати в проблему, намагаютися зрозуміти її, виробити навички до аналізу ситуації і проявити здібності особистості. Колективне обговорення: використовується практичний досвід, уточнюються позиції, виробляються висновки чи рішення шляхом угоди. Можливе існування окремої точки зору будь-кого з учасників.

Надає допомогу

 

3 етап - міжгруппова дискусія

Кожна група пропонує свій варіант вирішення даної проблеми. Учасники інших груп виступають в якості опонентів: задають питання, виступають з критичними зауваженнями або на підтримку проекту

Управляє дискусією, за допомогою навідних запитань, намагається привести до правильного рішення проблеми. Заборонено: висловлювати свою точку зору, пов'язану з аналізом ситуації або проблеми

Задача: довести до свідомості учасників гри основні положення та висновки, дати чіткий висновок, чого вдалося добитися. Незавершеність гри знецінює всю роботу з її проведення [139].
 
РЕЗУЛЬТАТ
 
Відпрацювання набутих на тренінгах навичок, адаптація до нових структурних змін, згуртування команди та ін.
 
ВИСНОВКИ
 
У діловій грі навчання учасників відбувається в процесі спільної діяльності. При цьому кожен вирішує свою окрему задачу у відповідності зі своєю роллю і функцією.
Ділові ігри досить трудомістка і ресурсовитратна форма навчання, тому її варто використовувати тільки в тих випадках, коли іншими формами і методами навчання неможливо досягти поставлених цілей. Має сенс використовувати в тих випадках, коли важливі:
·         отримання цілісного досвіду виконання професійної діяльності;
·         систематизація в цілісну систему вже наявних наміток до умінь і навичок;
·         отримання досвіду соціальних відносин;
·         формування професійного творчого мислення.
Чим менше втручається викладач в процес гри, тим більше в ній ознак саморегуляції, тим вище навчальна цінність гри.
 
ЛІТЕРАТУРА
 
1.  Смолкин А.М. Методы активного обучения: Науч.-метод. Пособие. – М.: Высш. шк., 1991. – 176 с.
2.  Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. 1988. – 246 с.
3.  Спиваковская А.С. Игра – это серьёзно. М., 1981. – 144 с.
4.  Хруцкий Е.А. Организация проведения деловых игр: Учеб. Пособие для преподавателей сред. спец. учеб. заведений.— М.: Высш. шк., 1991. – 318 с.