WIKI

КЕЙС-МЕТОД


Використання методу кейсів в якості засобу навчання у тренінгу стало надзвичайно популярним в останні роки. У більшості випадків, при використанні цього методу учасникам надають запис набору обставин, які можуть грунтуватися на реальній або уявній ситуації.
 
ІСТОРІЯ
 
Метод був вперше застосований в Harvard Business School в 1924 році. Викладачі Гарвардської бізнес-школи швидко зрозуміли, що не існує підручників, придатних для аспірантської програми в бізнесі. Їх першим рішенням даної проблеми було інтерв'ю з провідними практиками бізнесу та написання докладних звітів про те, чим займалися ці менеджери, а також про фактори, що впливають на їх діяльність. Слухачам давалися описи певної ситуації, з якою зіткнулася реальна організація у своїй діяльності, для того щоб ознайомитися з проблемою і знайти самостійно в ході колективного обговорення рішення.
Кейс-метод широко використовується в бізнес-навчанні у всьому світі і продовжує завойовувати нових прихильників. Так, з 50-х років двадцятого століття бізнес-кейси набувають поширення в Західній Європі. Лідируючі бізнес-школи Європи INSEAD, LBS, HEC, LSE, ESADE приймають діяльну участь не тільки у викладанні, а й у написанні таких кейсів.
З початку 2000-х років кейси широко використовуються в зарубіжній практиці викладання природничих і технічних дисциплін. Наприклад, Journal Of Chemical Education регулярно публікує відповідні методичні матеріали [141].
 
ОСОБЛИВОСТІ
 
Метод придатний для малих груп, або великих, розділених на декілька малих.
Найбільш ефективний у програмах, орієнтованих на розвиток аналітичних здібностей. Це тренінг для дозволу проблем (problem-solving), прийняття рішень (decision-making), ведення переговорів та взаємодії з персоналом.
Існують три основні варіанти застосування методу кейсів:
1. Діагностика проблеми.
2. Діагностика однієї або декількох проблем і вироблення учасниками методів їх вирішення.
3. Оцінка учасниками виконаних дій щодо вирішення проблеми та їх наслідків (проблема і її рішення повідомляються в інструкції).
Як тільки обраний підходящий варіант застосування, можна приймати рішення, чи буде метод кейсів включати одну задачу або серію завдань.
Залежно від складності цих завдань метод буде застосовуватися або у вигляді короткого вправи на 30-60 хвилин, або в більш розгорнутому вигляді.
У деяких випадках навколо дослідження якої-небудь важливої ситуації може бути збудований цілий курс, що триває кілька днів.
У кожному з цих варіантів навчання відбувається через виклад інформації у вигляді проблеми, або серії проблем. Ця інформація може бути викладена в документальній формі (наприклад, повідомлення) або може представлятися за допомогою вербальних або візуальних засобів (таких, як відео та / або показ слайдів).
Як тільки група отримує ряд даних для перевірки, починається процес їх аналізу та подальшої деталізації.
 
ПЕРЕВАГИ
 
·         Реалізм. Використання методу кейсів в програмі тренінгу може доповнити багато теоретичних аспектів курсу за допомогою введення практичних завдань, які групі необхідно вирішити.
·         Мінімізація тиску. Метод кейсів дає унікальну можливість вивчити складні або емоційно значимі питання в безпечній обстановці, а не в реальному житті, з її погрозами і ризиком. Він дозволяє вчитися без тривоги про неприємні наслідки, які можуть виникнути у разі неправильного рішення.
·         Активна взаємодія. Комунікативна природа вправи надає можливість швидкої, але досить повної оцінки важливості обговорюваних проблем і пропонованих рішень.
НЕДОЛІКИ
 
·         Виникнення помилок. Здатність виявляти, аналізувати і прораховувати кожен крок, що веде до вирішення, є одним з найбільших переваг методу кейсів і в той же час одним з його обмежень. Навряд чи при зіткненні в реальності з проблемою, подібної до тієї, яку людина вирішувала на тренінгу, у неї виявляться у розпорядженні такі ж час, знання та безпечні умови, щоб впоратися з нею. Це необхідно пояснити учасникам, щоб врятувати їх від розчарування, що чекає їх на робочих місцях.
·         Відсутність висновків. Так як тимчасові рамки не дозволяють групі виробити якісь практичні рекомендації, це з великою ймовірністю може вилитися в загальне почуття незадоволення.
·         Правдоподібність. Потреба в реалізмі - постійна умова будь-якої вправи у тренінгу, і метод кейсів не є винятком з цього правила. Вправа має бути такою, щоб учасники могли ідентифікувати себе з пропонованими ролями і впоратися з ними. Вона має виробляти необхідний патерн поведінки в умовах таких же установок і обмежень, які можуть виникнути в реальній ситуації [140].
ОРГАНІЗАЦІЯ
 

Фаза роботи

Дії викладача

Дії студента

До заняття

 

1. Підбирає кейс.

2. Визначає основні та допоміжні матеріали для підготовки студентів.

3. Розробляє сценарій заняття.

 

1. Отримує кейс і список рекомендованої літератури.

2. Індивідуально готується до заняття.

Під час заняття

 

1. Організовує попереднє обговорення кейса.

2. Ділить групу на підгрупи.

3. Керує обговоренням кейсу в підгрупах, забезпечуючи їх додатковими відомостями.

 

1. Задає питання, що поглиблюють розуміння кейса і проблеми.

2. Розробляє варіанти рішень, слухає, що говорять інші.

3. Приймає або бере участь у прийнятті рішень.

 

Після заняття

 

1. Оцінює роботу студентів.

2. Оцінює прийняті рішення та поставлені питання.

 

1. Складає письмовий звіт про заняття з даної теми.

 

[143]
1. Складається схема кейса:
1) позначається дія і дійові особи, при цьому можна дати їх опис - наприклад, дійова особа таке-то, у нього такі-то гідності, такі-то недоліки;
2) описується ситуація (симптоми). Це можна зробити традиційно, а можна і за допомогою діалогу між діючими особами;
3) вказуються елементи середовища, наприклад, описуються підприємство і зовнішні навколишні фактори.
Коли складена схема кейса, необхідно визначити його методичну мету, яка стане основною віссю.
2. Визначається методична мета кейса.
Методичною метою кейса може бути і ілюстрація до теорії, й суто практична ситуація, і їх поєднання. Але в будь-якому випадку мета повинна бути вагомою, щоб робота над кейсом зацікавила студентів. Цьому сприятиме напруженість ситуації, описаної в кейсі, конфлікт, може бути, навіть драматичність, які вимагають прийняття швидких рішень.
Задум кейса повинен бути зрозумілий учневі. Кейс повинен бути написаний простою чіткою мовою, він не повинен містити багато термінів, зрозумілих лише фахівцям. Якщо ж такі терміни є, то в кейсі повинні бути передбачені пояснення.
Якщо кейс складений з описом якихось дійових осіб, їхніх характерів, то важливо, щоб серед них був хтось, на чиє місце студенти хотіли б себе поставити, бо в ряді випадків саме в поведінці або в характері дійової особи, або в поєднанні того й іншого, може критися причина виникнення конфлікту.
При написанні кейса потрібно намагатися уникати «пасток», тобто не слід вводити зайву, непотрібну інформацію. Не потрібно давати і багато дрібних деталей. Ситуація повинна бути самодостатньою.
Кейси не повинні бути занадто великими, так як праця над об'ємним кейсом дуже втомлює. Об'ємні кейси більше підходять для підсумкових занять, а для поточних краще використовувати невеликі. Практика показує, що максимальний обсяг кейса не повинен перевищувати 30 сторінок.
При вирішенні кейса студент не тільки використовує отримані знання, але і проявляє свої особистісні якості, зокрема, вміння працювати в групі, а також демонструє рівень розуміння ситуації. Причому нерідко ситуація, викладена в кейсі, на перший погляд, здається дуже далекою від того, що студент вивчав в теоретичному курсі. Кейсовий метод допомагає набути досвід вирішення практичних ситуацій. Але різні аудиторії підходять до вирішення кейсів по-різному.
3. Особливості роботи з різними аудиторіями при використанні кейс-методів.
При використанні кейс-методів необхідно враховувати склад аудиторії: або це студенти, які не мають практичного досвіду, але володіють теорією, або це практики, які гірше володіють теорією, або в ряді випадків взагалі нею не володіють, але зате мають практичний досвід. Різниця між ними полягає в сприйнятті ситуації, як концептуалізації ситуацій, а також у рівні та якості прийняття рішення.
Припустимо, задається ситуація - на підприємстві падає обсяг продажів. Студент-дебютант сприймає ситуацію так, як вона виглядає зовні (падіння обсягу продажів), в той час як практик відразу пов'язує її з можливими причинами того, що відбувається (збільшення ціни, поява нових конкурентів, зміна керівництва на підприємстві, недостатня реклама або її відсутність і т. д.).
Студент гірше концептуалізує ситуацію, він не завжди в змозі вирішити проблему ієрархії інформації, тобто відокремити головне (основне) від другорядного (не основного). Зробити це часто непросто, оскільки основне не завжди лежить на поверхні, не завжди помітно. Крім того, дебютант має тенденцію спрощувати ситуацію, що абсолютно невиправдано, і ставлення його до ситуації зазвичай емоційне, тоді як у практика воно більш прагматичне.
На відміну від дебютанта практик, як правило, виділяє головний елемент (основне) і підпорядковує йому інші (не основні). Він прагне не спростити ситуацію, як це робить дебютант, а пояснити її (те, що складно, має бути пояснено).
Рішення, що приймаються дебютантом, базуються на теорії, на якихось готових рецептах. При цьому він часто забуває про можливі наслідки, не враховує, як прийняте рішення може позначитися на фінансовому становищі підприємства, на людях і т.д. Але він більш підкований теоретично.
Рішення, що приймаються практиком, як правило, прагматичні і відповідальні. Однак практик гірше володіє теорією.
Завдання кейс-методів навчання полягає в тому, щоб студент не спрощував ситуацію, а намагався її пояснити, щоб він вмів вичленувати головне (основне), щоб умів приймати правильні рішення і щоб ці рішення були відповідальними, з урахуванням можливих наслідків і можливих перешкод, тобто у студента має бути вироблений певний стереотип поведінки.
Основне в кейсовій методиці - це правильний вибір (прийняття правильного рішення).
Робота над кейсом зазвичай проходить в групі, однак робота в групі вимагає дотримання певних правил.
4. Організаційні правила роботи над кейсом в групі.
Активність роботи кожного учня залежить від багатьох факторів, основними з яких є: число і якісний склад учасників, організаційна структура підгрупи, її розміщення, загальна організація роботи з кейсом, організація обговорення результатів, підведення підсумків.
Склад групи повинен бути однорідним, тобто в учнів повинен бути приблизно однаковий рівень знань.
Формування підгруп
Група розбивається на окремі підгрупи. Формування підгруп студенти здійснюють самостійно, на добровільній основі. До складу підгрупи повинно входити від 4-х до 6-ти чоловік. Перевага віддається парним числам учасників.
Дуже важливо, щоб робота кожної підгрупи була правильно організована, тому кожна підгрупа повинна вибрати свого відповідального, який би координував її роботу, і секретаря, який би фіксував результати роботи.
Дисципліна
Працювати над кейсом в жорстких рамках, в умовах суворої дисципліни не можна, оскільки багато в чому це процес творчий. Викладач повинен дати студентам певну свободу дій, за дисципліною вони повинні стежити самі - студенти мають право на те, щоб посміятися, навіть поговорити на інші теми, але це не повинно йти на шкоду роботі в цілому. Час на такий відпочинок не повинен перевищувати 30% від часу, відведеного на всю роботу підгрупи. Викладач повинен лише координувати роботу студентів. У кожній підгрупі потрібно створювати умови самодисципліни та самоорганізації. Одне із завдань викладача полягає у навчанні студентів культурі спілкування та ведення дискусії.
Студенти повинні навчитися працювати колегіально. Робота над кейсом вчить їх працювати в колективі, приймати колективні рішення. Долучаючись до такої роботи, люди часто змінюються за характером. Хтось стає більш довірливим, хтось більш впевненим у собі, хтось, навпаки, менш категоричним і починає прислухатися до думки інших і т.д. Все це допомагає їм у подальшій роботі.
Розміщення групи
Важливе значення має правильне розміщення студентів у підгрупі. Воно повинно бути таким, щоб у кожного учня був потенційний співрозмовник. Тому студентів найкраще саджати попарно один проти одного (в ідеалі - за круглим столом). Підгрупи не повинні заважати одна одній, тому повинні розташовуватися по можливості на якійсь відстані [142].
 
РЕЗУЛЬТАТ
 
·         Здобуття знання;
·         Розвиток загального уявлення;
·         Розуміння методу;
·         Здобуття навички використання методу, концепції і знання;
·         Здобуття навички аналізувати складні і неструктуровані проблеми;
·         Здобуття навички розробки дій і їх здійснення
·         Ріст в умінні слухати
·         Ріст в умінні налагоджувати надійні зв'язки
·         Розвиток певних відносини:
·         Відповідальність за свої рішення, за результати;
·         Скептицизм;
·         Критичний погляд на самого себе;
·         Впевненість - "можу зробити";
·         Розвиток вміння спілкуватися - коротко, ефективно, переконливо;
·         Розвиток певной якості розуму:
·         Розрізнення надії, думки, припущення, фактів;
·         Ясність цілей і завдань;
·         Аналіз;
·         Ініціатива;
·         Набір норм - моральних, підприємницьких;
·         Громадських;
·         Розвиток судження та здорового глузду;
·         Передбачення значення, результатів;
·         Розгляд ситуації в довгостроковій перспективі [143];
ВИСНОВКИ
 
Кейсовий метод дозволяє використовувати теоретичні знання, оволодіти методологією і прискорити засвоєння практичного досвіду. Він несе в собі великі можливості і повинен знайти широке застосування.
 
ЛІТЕРАТУРА
 
1.            Багиев, Г. Л. Организация практических занятий по маркетингу. Кейсовый метод / Г. Л. Багиев, В. Н. Наумов; С.-Петерб. гос. ун-т экономики и финансов, Каф. маркетинга. СПб.: Изд-во С.-Петерб. гос. ун-та  экономики  и финансов, 1997. –  89 с.
2.            Гуревич А. М. Ролевые игры и кейсы в бизнес-тренингах. СПб., 2006.
3.            Сидоренко А.И., Чуба В.И.- Ситуационная методика обучения: Украинский опыт. Киев: Центр инноваций и развития, 2001.- 192 с. 
4.            Ситуационный анализ, или Анатомия Кейс-метода под ред. д-ра социологических наук, профессора Сурмина Ю.П. - Киев: Центр инноваций и развития, 2002. - 286 с