WIKI

РОЛЬОВА ГРА


Рольова гра забезпечує навчальну функцію, створюючи моделі поведінки для людей, умови рівності в мовному партнерстві, руйнує традиційний бар'єр між ведучим і учасниками.
Найчастіше рольові ігри використовуються у тренінгах, мета яких - розвиток соціальних навичок, необхідних для ведення переговорів, здійснення продажів і безпосереднього проведення тренінгів [10].
 
ІСТОРІЯ
 
Метод Рольових ігор базується на теорії ролей. Основоположниками теорії ролей вважають американського соціального психолога Дж. Міда і антрополога Р. Лінтона. Необхідно зазначити, що їх роботи узагальнювали результати досліджень європейських і американських філософів, психологів, соціологів і антропологів, які займалися вивченням особливостей поведінки людини і концентрували свою увагу на процесах міжособистісної взаємодії, активно оперуючи термінами «соціальний тип», «особистість», «індивід». Соціологічна теорія ролей, як один з можливих підходів до вивчення особистості, з'явилася в кінці XIX століття. Роль, з точки зору соціальної психології, - це уявлення людей про типове виконання тієї чи іншої соціальної ролі, які складаються в стереотипи. Стереотипи становлять невід'ємну частину рольової поведінки та формуються на основі досвіду, частій повторюваності рольових ознак, що характеризують поведінку, манеру говорити, рухатися, одягатися і т. п.[15]
 
ОСОБЛИВОСТІ
 
Сутність рольової гри полягає в тому, що людина тимчасово «приймає» певну соціальну роль і демонструє поведінкові моделі, які, як він вважає, відповідають цій ролі. Вона не зводиться до розігрування описаних ролей дослівно, як при грі п'єси. Задається тільки соціальна роль, конкретні ж дії учасники здійснюють самі [162].
Крім навчального матеріалу та педагогічної кваліфікації від організатора гри потрібна спеціальна підготовка, яку в даний час можна набути тільки з досвідом або при спілкуванні з колегами-ігротехніками.
Особливості рольової гри:
·         вигадана ситуація;
·         екстримальність;
·         чітко задані правила.
Функції рольової гри полягають в тому, що дозволяють учасникам займати нові емоційно-привабливі позиції і цим полегшувати собі виконання реальної діяльності, у яку їх вводять.
Спілкування учасників у рольовій грі безпосередньо обмежене. Командування і підпорядкування один одному протікає без примусу. Система різноманітних сюжетно-рольових ігор забезпечує різноманітність ролей, позицій в ігровій діяльності. Ігрові типи відносин учасники переносять у життя. У грі вони вільно і яскраво переживають себе в об'єктивній позиції, яку вони зайняли і в яку їх поставили умови рольової гри.
Обстановка рольової гри, яка постійно змінюється, вимагає від часників прояву здібностей і використання навичок, що були раніше сформовані. Це дає можливість удосконалювати особисті якості та навички і наближати їх до можливих дій у житті.
У рольовій грі необхідно проявляти наполегливість у доведенні свого завдання або ролі до кінця згідно з правилами, інакше можна програти. Все це сприяє створенню свідомої дисципліни, оскільки захоплена грою людина проявляє себе в ній часто незрівнянно повніше, ніж в іншій діяльності [11].
 
ПЕРЕВАГИ
 
·         Збереження набутих навичок надовго. Завжди отримання власного досвіду переживається яскравіше і зберігається в пам'яті протягом довгого часу.
·         Отримання емоційного задоволення. Рольова гра передбачає засвоєння знань і навичок у невимушеній, приємній атмосфері.
·         Можливість поставити себе на місце іншої людини. Рольова гра дає можливість зрозуміти як почуває себе людина, стикаючись з конкретною ситуацією. Це допоможе учасникам оцінити мотиви поведінки інших людей в тій чи іншій ситуації.
·         Відсутність ризику. Рольова гра дозволяє учасникам освоїти різні моделі поведінки, не ризикуючи при цьому програти, виявитися в невигідному становищі, не виправдати очікувань інших. Це щось на зразок «безпечного тренажера».
 
НЕДОЛІКИ
 
·         Штучність. Якщо сценарій гри продумано погано, група може відчути її нереалістичність і мета навчання не буде досягнута.
·         Легковажне ставлення учасників до гри. Якщо тренер з самого початку не зможе донести до учасників всю важливість демонстрації саме поведінки в конкретній ситуації (а не акторських здібностей), є ймовірність, що учасники несерйозно поставляться до рольової гри.
·         Ймовірність ризику. Гра буде результативною у тому разі, якщо група буде готова в неї включитися. Якщо учасники соромляться цього процесу, вправа не здобуде ефективності [13].
 
ОРГАНІЗАЦІЯ
 
Основні етапи проведення рольових ігор:
1. Підбір навчального матеріалу.
Ведучий заздалегідь повинен відібрати матеріал, який буде використано для цього виду діяльності. При цьому навчальний матеріал можна взяти як з підручника, так і з додаткових джерел. Ними можуть слугувати книги, сценарії, комікси, кінофільми, мультфільми і картини. Учитель може також використовувати власні навчальні матеріали, які повинні відповідати рівню навченості учасників та їх інтересам.
2. Вибір ситуації і створення діалогу.
Необхідно продумати ситуацію або ситуації для рольової гри. Для кожної ситуації необхідно скласти діалог. Залежно від рівня освіченості учасників, ведучий дає готовий діалог або учасники складають його самі.
3. Введення і запам’ятовування лексичних одиниць.
Необхідно вивчити з учасниками слова і вирази, які вони будуть використовувати у своїх діалогах. Ведучий повинен переконатися, що учасникам зрозумілі всі лексичні одиниці і вони можуть задіяти  їх у своїй промові.
4. Практика.
Учасникиі відпрацьовують у парах або групах свої діалоги. Після того як вони вивчили свої слова, потрібно запропонувати їм помінятися ролями. Тим самим вони краще відпрацюють свій діалог. Коли учасники готові, ведучий просить виступити перед класом.
5. Зміна ситуації.
Після того як ведучий переконався, що учасники добре запам'ятали діалог, він пропонує змінити ситуацію. Учасники створюють свої діалоги за зразком.
6. Перевірка знань і оцінювання.
Після закінчення рольової гри ведучий повинен оцінити ефективність її проведення та перевірити наскільки добре учасники засвоїли нові слова і вирази [12].
 
РЕЗУЛЬТАТ
 
В результаті учасникам зі слабкою підготовкою вдається подолати боязкість, зніяковілість і з часом повністю включитися в рольову гру.
Підвищується інтерес учасників до конкретних питань вивчення розділу, розвивається почуття товариства і відповідальності за свою безпеку та безпеку оточуючих.
 
ВИСНОВОК
 
Рольова гра являє собою умовне відтворення її учасниками реальної практичної діяльності людей, створює умови реального спілкування. Рольова гра є своєрідною формою імітаційного моделювання, тобто моделлю взаємодії партнерів по спілкуванню в обстановці імітації умов професійної діяльності, в ході реалізації якої учасники гри розвивають або вдосконалюють професійно-орієнтовні вміння.
Рольова гра володіє великими навчальними можливостями. Рольову гру можна розцінювати як найбільш точну модель спілкування, адже вона передбачає наслідування дійсності в її найбільш істотних рисах. Вона припускає посилення особистісної причетності до всього, що відбувається, сприяє формуванню співробітництва та партнерства.
 
ЛІТЕРАТУРА
 
1.         Аникеева Н.П. Воспитание игрой. М: Просвещение, 1987. – 144 с.
2.         Жуковская Р.И. Игра и её педагогическое значение: - М., 1975. – 111 с.
3.         Горностай П.П. Личность и роль. Ролевой подход в социальной психологии личности. - Киев: Интерпресс ЛТД, 2007. - 312 с.