WIKI

КІНГІСЕ


Суть системи кінгісе в тому, що на розгляд готують проект нововведення. Його передають для обговорення особам за списком, складеним керівником. Кожен повинен розглянути запропоноване рішення і дати свої зауваження в письмовому вигляді. У результаті проводять нараду, на якій затверджують проект з урахування зауважень.
 
ІСТОРІЯ
 
Японська система прийняття рішень заснована на національних традиціях, відображає етнопсихологічні особливості японців і зорієнтована на їхні соціальні цінності. Суттєвою особливістю прийняття рішень в Японії є принцип «консенсусу» (погодження). Принцип узгодження проник в найдрібніші пори японського суспільства ще в далекому минулому. Тяжіння до узгодження дій є невід'ємним інгредієнтом психології японської сім'ї. Відповідно до норм цієї сімї, її члени зобов'язані функціонувати як ретельно підігнані один до одного деталі єдиного, чітко відрегульованого механізму [33].
 
ОСОБЛИВОСТІ
 
Єдність думок, до якого приходять в результаті вироблення рішення, являє собою позитивний мотиваційний фактор як для ефективної трудової діяльності кожного окремого працівника, так і для колективу в цілому.
Згода сприяє вибору оптимального рішення. Суперечливі думки зазвичай призводять до зростання нервово-психічної напруги, конфліктів, які мають негативні наслідки для особистості та реалізації прийнятого рішення.
 
ПЕРЕВАГИ
 
·         відносно невисокі матеріальні витрати;
·         відсутній вплив особистості ведучого;
·         можливе використання візуальних засобів;
·         в учасника достатньо часу на обдумування питань.
 
НЕДОЛІКИ
 
·         ризик пропусків у відповідях на запитання;
·         відсутня можливість роз'яснення складних моментів;
·         блокування рішення, що виникає, коли висловлювані точки зору не зближуються, а, навпаки, призводять до неможливості прийняття потрібного колективного рішення;
·         напруженість і конфліктні ситуації, породжувані процесом колективного вироблення рішення через зіткнення різних точок зору;
 
ОРГАНІЗАЦІЯ
 
Учасники обирають своє рішення відповідно до індивідуальних переваг. Якщо вони не збігаються - виникає вектор переваг, який визначають за допомогою одного з таких принципів:
·         принцип більшості голосів - вибирається те рішення, яке має найбільше число прихильників;
·         принцип диктатора - за основу береться думка однієї особи групи. Цей принцип характерний для військових організацій, а також для прийняття рішень в надзвичайних обставинах;
·         принцип Курно - використовують в тому випадку, коли коаліцій немає, тобто пропонується число рішень, рівне числу учасників. У цьому випадку необхідно знайти таке рішення, яке б відповідало вимозі індивідуальної раціональності без обмеження інтересів кожного окремо;
·         принцип Парето - використовується при прийнятті рішень, коли всі експерти утворюють єдине ціле, одну коаліцію. У цьому випадку оптимальним буде таке рішення, яке невигідно міняти відразу всім членам групи, оскільки воно об'єднує їх у досягненні спільної мети;
·         принцип Еджворта - використовується в тому випадку, якщо група складається з декількох коаліцій, кожній з яких невигідно відміняти своє рішення. Знаючи переваги коаліцій, можна прийняти оптимальне рішення, не завдаючи шкоди один одному [32, 34].
 
РЕЗУЛЬТАТ
 
Рішення приймають в умовах невизначеності і деякого ризику. При цьому ведучий повинен орієнтуватися на рішення з високоймовірнисним позитивним результатом.
 
ВИСНОВКИ
 
Прийняті рішення можуть бути формальними і неформальними - творчими, евристичними. Останній різновид рішень вимагає розвинених аналітичних здібностей ведучого. Стратегічні рішення приймаються колегіально. Однак коло осіб, що беруть участь в ухваленні рішення, повинен бути професійно спеціалізованим. При цьому може бути використаний метод мозкового штурму, при якому запропоновані рішення нічим не обмежуються і лише потім проводиться відбір найбільш раціональних пропозицій [164]. Іноді використовується кільцева система прийняття рішень, коли обговорення проблеми пропонується певним особам, список яких складається керівником установи. При цьому виявляється вектор найбільших переваг.
 
ЛІТЕРАТУРА
 
1.         Шипунов В.Г., Кишкель Е.Н. Основы управленческой деятельности: Управление персоналом. Управленческая психология. Управление на предприятии. М.: Высш. шк. 2000.304 с
2.         Атос А., Паскаль Р.Искусство японского управления М: - 1987
3.         Каору И., Японские методы управления качеством. - М: Экономика, 1988. – 199 с.